Search results

1

Лінгвосинергетична модель концепту

100%

Молгамова (Molhamova) Л. L.

Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

|

2022

|

issue 6(3)

27-34

UK

У статті розглядаються лінгвосинергетичні аспекти концепту як кардинальної одиниці концептуальної картини світу. Цей термін є центральним і найбільш суперечливим поняттям сучасної лінгвістики, що характеризується неоднозначністю його тлумачення і свідчить про різноманітність ознак і властивостей. Дослідження присвячене структуруванню концепту у вигляді універсальної моделі, яка б врахувала всі аспекти та особливості поняття в лінгвістиці. Ми вважаємо, що будь-яке визначення концепту має бути закладено в його структуру і співвідноситися з усіма його ознаками та властивостями. Ми стверджуємо, що структурування концепту у вигляді лінгвосинергетичної моделі висвітлює не лише характеристики «оригіналу», ієрархію його компонентів, а й зміну способів його існування через те, що лінгвосинергетика пропонує унікальну мову дослідження концепту. Керуючись законами синергетики, ми побудували цілісну наукову лінгвосинергетичну модель концепту. Зважаючи на той факт, що категоріальний апарат синергетики може бути застосований у лінгвосинергетиці за допомогою загально-метафоричного опису досліджуваних об’єктів, такі поняття синергетики як атрактор і фрактальність можуть виступати повноцінними інструментами лінгвістики та можуть бути застосованими при дослідженні концепту, бо мають справу з суто когнітивно-вербальними структурами. В атракторі розміщена найістотніша інформація й найважливіші смисли, які притягують і структурують смисли навколо себе. Це параметр управління, організуючий початок, сприятливий фактор самоорганизації системи, її переходу у новий, узгоджений, відносно стабільний стан. Фрактал – головний конструктор синергетики, явище масштабної інваріантності, коли наступні форми самоорганізації систем нагадують за своєю будовою попередні. Використовуючи категоріально-понятійний апарат синергетики в лінгвістиці, ми пояснили механізми саморегуляції концепту як спонтанного устаткування структури гомеостатичної ієрархічної складно організованої відкритої нелінійної системи. У ході дослідження ми довели фрактальність поняття та дійшли висновку, що фрактальність поняття проявляється у самоподібності його структурних елементів: лексико-семантичні варіанти (мікрофрактали) у процесі свого функціонування зростають необмежено тематично і ускладнюються (або, навпаки, руйнуються), залишаючи при цьому організовану форму. Рекурсивність (повторюваність) виявляється на рівні змісту (повторюється тема) й на рівні його відбиття (повторюється форма викладення інформації). Кожен мікрофрактал може функціонувати автономно. Водночас властивість самоподібності забезпечує виконання закону єдності в різноманітності та породжує цілісне сприйняття концепту.

EN

The article focuses on linguosynergetic aspects of a concept as a cardinal unit of the conceptual picture of the world. This notion is so far the central and most controversial concept of modern linguistics, characterized by ambiguity of its interpretation, which indicates the diversity of its features and properties. The research deals with the structure of a concept aiming at making up such a universal model which would cater for all aspects and peculiarities of concept in linguistics. We believe that any definition of the concept should be embedded in its structure and correlate with all its features and properties. We state that structuring the concept in the form of a linguosynergetic model highlights not only the characteristics of the “original”, the hierarchy of its components, but the change of modes of its existence due to the fact that linguosynergertics suggests unique language of concept investigation. Guided by the laws of synergetics, we have built an integral scientific linguistic-synergetic model of the concept. Using the categorical-conceptual apparatus of synergetics in linguistics, we explained the mechanisms of self-regulation of the concept as a spontaneous equipment of the structure of a homeostatic hierarchical complex organized open nonlinear system. During the study, we proved the fractality of the concept and came to the conclusion that the fractality of the concept is manifested in the self-similarity of its structural elements: lexical-semantic variants (microfractals) in the process of their functioning can grow indefinitely thematically and become more complicated (or, conversely, collapse), while leaving an organized form. Recursiveness (recurrence) is manifested at the level of content (repeating the topic) and at the level of its reflection (repeating the form of presentation of information). Each microfractal can function autonomously. At the same time, the property of selfsimilarity ensures the fulfillment of the law of unity in diversity and generates a holistic perception of the concept.

2

Library as the heart of a school. The project of Phillips Exeter Academy Library, 1965-72.

100%

Pieczara M.

Teka Komisji Architektury, Urbanistyki i Studiów Krajobrazowych

|

2015

|

issue 4

3

Специфіка художньої концептуалізації добового часу в малій прозі М. Вінграновського

80%

Скидан (Skydan) М. M.

Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

|

2022

|

issue 7(4)

31-38

UK

У сучасній українській лінгвістиці з огляду на її загальну антропологічну спрямованість доволі продуктивними є когнітивні дослідження, зокрема й у царині художнього тексту, що дає змогу описати мовні засоби його інтерпретування на рівні концептуальних структур. До базових концептів у категоризації світу належить ЧАС. Мета дослідження – окреслити засоби художньої концептуалізації добового часу та їхнє функційно-семантичне навантаження в прозових текстах М. Вінграновського, розглянути художню концептуалізацію добового часу з огляду на ідіостильові риси мовотворчості письменника. У дискурсі малої прози М. Вінграновського художній час не зводиться до відтворення властивостей фізичного часу. Модель часу М. Вінграновського глибоко закорінена в міфопоетичну картину світу й пропущена крізь призму індивідуального світосприйняття оповідача. Лінгвальне вираження ідеї часу відбувається через реалізацію окремих темпоральних значень. Носіями часової семантики в тексті є найчастіше іменники, дієслова, прислівники, прикметники. Крім того, розглядаємо розгорнуті контексти з темпоральним змістом. Як показує дослідження, М. Вінграновський переважно вдається до відтворення циклічності часу. Відповідно набувають важливого значення образи частин доби. Концепти ДЕНЬ, НІЧ, РАНОК, ВЕЧІР у мові аналізованих творів вербалізовано словами різної частиномовної належності, що містять відповідну часову сему. Номінативні поля, що формують їхнє художньо-смислове наповнення, доволі розгалужені. Для кожного з концептів ядро становлять іменники, які називають частини добового колообігу (ранок, день, вечір, ніч), до приядерної зони належать їхні синоніми (світанок, досвіток; надвечір’я), прислівники на означення часу тривання дії (вночі, ночами; вдень), початкової часової межу (зранку, вдосвіта; звечора); дієслова, що передають стан природи відповідно до добового часу (розвиднятися; вечоріти, смеркати, темніти). До ближньої периферії входять іменники та якісні прикметники, які, поєднуючись із темпоральними назвами, передають зорові, звукові, тактильні, психологічні характеристики частин доби. За нашими спостереженнями, провідний прийом концептуалізації добового часу – зображення міжчасся, розтягання часу. Дальню периферію у вираженні аналізованих концептів формують індивідуально-авторські образні контексти з назвами небесних світил, природних, просторових реалій, назви тварин, актуалізовані в пейзажних замальовках. Найбільш показові для асоціативно-образної концептуалізації частин доби є метафори руху, кольору, горіння. Варто акцентувати, що у сприйнятті добового часу ціннісні маркери розставляє саме оповідач. Специфіка художньої концептуалізації добового часу зумовлена ідіостильовими настановами автора, тяжінням до кінематографізму. Образи природного часу передають ідею циклічності, природної гармонії часоплину, переживання цінності кожного моменту людського життя. Їхнє втілення зумовлене ракурсом бачення наратора, його емоційним станом.

EN

In modern Ukrainian linguistics, given its general anthropological orientation, cognitive research is quite productive, including in the field of literary text, which allows us to describe the linguistic means of its interpretation at the level of conceptual structures. The basic concepts in the categorization of the world include TIME. The purpose of the study is to outline the means of artistic conceptualization of daily time and their functional and semantic load in M. Vingranovskyi’s prose texts, to consider the artistic conceptualization of daily time in view of idiostylistic features of the writer’s language. In the discourse of M. Vingranovskyi’s short prose, artistic time is not reduced to the reproduction of the properties of physical time. M. Vingranovskyi’s model of time is deeply rooted in the mythopoetic picture of the world and passed through the prism of the narrator’s individual worldview. Lingual expression of the idea of time occurs through the realization of individual temporal values. Carriers of temporal semantics in the text are often nouns, verbs, adverbs, adjectives. In addition, we consider detailed contexts with temporal content. As research shows, M. Vingranovskyi mainly resorts to the reproduction of the cyclical nature of time. Accordingly, the images of parts of the day become important. The concepts DAY, NIGHT, MORNING, EVENING in the language of the analyzed works are verbalized with words of different parts of speech, which contain the appropriate temporal sema. The nominative fields that form their artistic and semantic content are quite branched. For each of the concepts, the nucleus consists of nouns that name the parts of the circadian cycle (morning, day, evening, night), the synopsis zone includes their synonyms (dawn, predawn, twilight), adverbs to denote the duration of the action (at night, nights, by day), the initial time limit (since morning, before dawn; since evening); verbs that convey the state of nature in accordance with the time of day (to dawn; to grow dark, to get dusky, to darken). The near periphery includes nouns and qualitative adjectives, which, combined with temporal names, convey the visual, sound, tactile, psychological characteristics of parts of the day. According to our observations, the leading method of conceptualizing the time of day – the image of the time, the stretching of time. The far periphery in the expression of the analyzed concepts is formed by individual authorial figurative contexts with the names of celestial bodies, natural, spatial realities, names of animals, actualized in landscape sketches. The metaphors of movement, color and burning are the most revealing for the associative figurative conceptualization of parts of the day. It is worth emphasizing that in the perception of the time of day value markers are placed by the narrator. The specificity of the artistic conceptualization of the time of day is due to the author’s idiosyncratic guidelines, the attraction to cinematography. Images of natural time convey the idea of cyclicity, the natural harmony of time, the experience of the value of every moment of human life. Their embodiment is due to the perspective of the narrator, his emotional state.

Refine search results

2 Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

1 Teka Komisji Architektury, Urbanistyki i Studiów Krajobrazowych

2 2022

1 2015

1 Pieczara M.

1 Молгамова (Molhamova) Л. L.

1 Скидан (Skydan) М. M.

Лінгвосинергетична модель концепту

Library as the heart of a school. The project of Phillips Exeter Academy Library, 1965-72.

Специфіка художньої концептуалізації добового часу в малій прозі М. Вінграновського